ДЕНЬ СКОРБОТИ І ПАМ'ЯТІ
22 червня виповнюється 72 роки з дня початку Великої Вітчизняної війни – найтрагічнішої війни в історії цивілізації.
Велика Вітчизняна війна з її героїзмом і трагізмом, поразками і перемогами – це наша історія, історія наших співвітчизників: синів і дочок матері – Вітчизни, українського народу, які стали жертвами гітлерівського фашизму.
Пам'ять про жертви війни, пам'ять про ратний подвиг народу, пам'ять про минуле зобов'язує нас, щоб стояли Обеліски та Храми в честь воїнів, які поклали своє життя за волю і честь Батьківщини.
Сьогодні поруч з нами живуть ветерани війни, їм пощастило залишитись живими, але ветеранські лави рідшають з кожним днем. Тому турбота про них, постійна увага про їх потреби і запити – святий обов'язок – справа честі держави і суспільства в цілому. Слава всім, хто дожив до сьогоднішнього дня, хто бореться в ім'я побудови і процвітання України.
Святий обов'язок нашої пам'яті заповіт предків – передати майбутнім поколінням всю правду про війну, її переможців, боронити рідну землю, так рясно политу кров'ю її захисників.
Схиляємо голови перед подвигами наших батьків і дідів, тих, хто в кривавій боротьбі відстоювали честь і свободу України. Вічна пам'ять в роки великого лихоліття. Слава всім, хто дожив до сьогоднішнього дня, хто бореться і перемагає в ім'я України.
22 червня навіки залишаться в нашій пам'яті як День Великої Скорботи...