ПРО ШКОЛУ
Історія школи
з 01 вересня 1977 року - середня школа № 55 Київського району міста Харкова;
з 1993 року - школа-гімназія № 55;
з 1996 року - навчально-виховний комплекс № 55;
з 2005 року - Харківська гімназія № 55 Харківської міської ради Харківської області;
з 2023 року - комунальний заклад "Харківський ліцей № 55 Харківської мціської ради"
ПРО ШКОЛУ
Школо, школо, моє ти щастя і мій неспокій! Тут багато обдарованих учнів, незвичайних учителів. Тут живе творчість. У ній відбуваються цікаві апробації: учителі працюють над розвитком природних позитивних нахилів, здібностей і обдарованості учнів, їх творчого мислення, потреб і вміння самовдосконалюватися, над формуванням громадянської позиції, власної гідності своїх вихованців, готовності їх до трудової діяльності, відповідальності за свої дії, над вихованням морально і фізично здорового покоління, над оновленням змісту освіти, втіленням нових педагогічних технологій, методів і форм навчання та виховання.Наша школа має багато досягнень. Але найбільш славна вона учнями.
Біля її витоків стояли ті, хто працює і зараз, і ті, кого вже немає. Ми ніколи не забудемо імені Кириченко В.Г., яка лишила незабутній слід в історії гімназії. Багато зусиль у створенні закладу нового типу доклали Нечволод Л.І., яка була директором, Коробов В.І., Горбачова Е.В., Уляк Д.К., Ярещенко Л.В. та багато інших. Це завдяки їм школа стала однією з кращих. Багато учнів та вчителів брали участь у дистанційних олімпіадах, конкурсах, активно працювали у Міжнародній освітянській програмі I*EARN під керівництвом координатора проектів Корнієнко М.М., були учасниками Всеукраїнських семінарів та конференцій у Києві, Харкові, Ялті, Севастополі, Фастові, Кіровограді, Хмельницькому, а також брали участь у Міжнародних конференціях та саммітах у Пуерто-Ріко, Угорщині, Словаччині, Львові, Москві. Значних успіхів досягнуто по втіленню у навчальний процес та позакласну роботу телекомунікаційних технологій.
Школа пишається своїми учнями: Черніченко Костянтин переміг на Міжнародній олімпіаді з хімії (1999), Галкін Олександр став призером Міжнародної олімпіади з інформатики (2003), 7 учнів є переможцями Всеукраїнських олімпіад.
Біля її витоків стояли ті, хто працює і зараз, і ті, кого вже немає. Ми ніколи не забудемо імені Кириченко В.Г., яка лишила незабутній слід в історії гімназії. Багато зусиль у створенні закладу нового типу доклали Нечволод Л.І., яка була директором, Коробов В.І., Горбачова Е.В., Уляк Д.К., Ярещенко Л.В. та багато інших. Це завдяки їм школа стала однією з кращих. Багато учнів та вчителів брали участь у дистанційних олімпіадах, конкурсах, активно працювали у Міжнародній освітянській програмі I*EARN під керівництвом координатора проектів Корнієнко М.М., були учасниками Всеукраїнських семінарів та конференцій у Києві, Харкові, Ялті, Севастополі, Фастові, Кіровограді, Хмельницькому, а також брали участь у Міжнародних конференціях та саммітах у Пуерто-Ріко, Угорщині, Словаччині, Львові, Москві. Значних успіхів досягнуто по втіленню у навчальний процес та позакласну роботу телекомунікаційних технологій.
Школа пишається своїми учнями: Черніченко Костянтин переміг на Міжнародній олімпіаді з хімії (1999), Галкін Олександр став призером Міжнародної олімпіади з інформатики (2003), 7 учнів є переможцями Всеукраїнських олімпіад.
Велику славу приніс школі театр „Сорванцы” під керівництвом Вартанян О.П. Юні „бешкетники” (більшість з них – учні нашої школи) стали лауреатами Міжнародного фестивалю „Земля. Театр. Діти” (2000р), „Харківські Діонісії” (2001р), Міжнародного – в Євпаторії (2002р), Всеукраїнського – „Театральна осінь - 2002”.
З 1996р. педагогічний колектив НВК № 55 один з перших взяв участь у програмі „Діалог” (Школа сприяння здоров`ю).
З 2002р. - участь в експерименті „Психолого-педагогічне проектування соціального розвитку особистості учня” під керівництвом кандидата педагогічних наук Киричука В.О.
З 1996р. педагогічний колектив НВК № 55 один з перших взяв участь у програмі „Діалог” (Школа сприяння здоров`ю).
З 2002р. - участь в експерименті „Психолого-педагогічне проектування соціального розвитку особистості учня” під керівництвом кандидата педагогічних наук Киричука В.О.
За що ж наші учні люблять школу, чому вона їм здається найкращою?
Відповіді з творів учнів 5-Г класу до 25-річчя школи:Цесля А.: „...лише на 25-річний ювілей я замислилася, в якій школі я навчаюся. Вона гарна та цікава, найкраща школа у всьому світі, і класний керівник найкращий, і директор найкращий. А ще – я клумбу нашу люблю...”Степанова Ю.: „...тут гарно навчають, ми відвідуємо музей народознавства.”Резе Е.: „...мені подобається наш музей, театр „Сорванцы”. А не подобається те, що учителів більше 100, а кабінетів усього – 55.”
Вітер М.: „...раніше я був закоханий у свою першу вчительку Ірину Олександрівну, а тепер учителів так багато, але я їх усіх люблю.”Шевченко В.: „...я у школі багато нового дізналася, наша школа чудова. Прекрасно, що можна в музичних класах навчатися музики.”А ось що говорять 11-класники:Орлова А.: „...наша школа мені подобається строгими вимогами вчителів, а також доброзичливим їх ставленням до нас. Мені подобається її статус – гімназія, а також рівень вивчення англійської мови.”Цибулько Д.: „...у нас на високому рівні вивчення математики. Та й інші вчителі висококваліфіковані.” Терлецький С.: „...раніше я навчався у ліцеї, але він мені дуже не подобався. А ось у 55 школі і колектив учителів кращий, і учні мені більше подобаються.
”Русова А.:
Рідна моя школа ,
Ти в моє серце пробралась тихенько
Раз і назавжди.
Хай у веснянім цвіті
Та в серцях маленьких
Проминуть щасливо
Роки золоті.
Чікішев Є.:
Моя ти школо, рідна alma mater!
До тебе лину я вже десять довгих літ.
Мине ще кілька місяців – і скоро
Назавжди полечу в життєвий свій політ.
Дзвенить дзвоник – він кличе нас до класу,
Ми поспішаємо на твій веселий дзвін.
Знання, що ти дала нам, так багато будуть важити в нашім житті!
Минуть роки, десятки років,
Але тебе забуть не зможу я.
Адже це ти, моя ти друга мамо,
Дала мені путівку у життя.
Тарасенко В.: „..стою на пероні вокзалу шкільних років, чекаючи потяг життя, суворий і жорстокий. Школо моя, ненько моя! Ти навчила мене таким важливим речам! Ти запалила в руці моїй яскравий вогник, що веде мене крізь темряву життєвих негараздів...Школа дарує нам найцінніший діамант – життєвий досвід. Згадка про шкільні роки завжди житиме в моєму серці, адже школа стала невід’ємною частиною моєї душі, мого життя, того великого і недосяжно-безмежного, що зветься внутрішнім світом. Цей твір – один з останніх моїх шкільних творів. А попереду – найважливіший твір мого життя, помилки в якому підкреслити можна, але виправити – ні. І я сподіваюся написати головний твір, твір мого життя, грамотно. І допоможе мені це зробити моя рідна школа!”
Нещодавно школа святкувала 25-річний ювілей. Це було грандіозне свято! Стільки гостей, подарунків, сюрпризів, теплих слів! Учитель української мови Пашкова Т.З. подарувала такі рядки:
Осіннє золото спадає тихо,
В шкільному вальсі вже кружляє лист,
В таку чудову цю осінню пору
Відкрила двері ти свої колись.
Тобі – лиш 25,
Літ ще так небагато,
Ти сповнена і сили, і снаги!
Скільком випускникам своїм дала ти
Можливість злетів, устремлінь увись!
В твоїх затишних тихих кабінетах
Майбутні генії отримують знання,
Є серед них учені і поети,
Є й ті, що „міс – Європа” їм ім’я.
Тут не лише науки осягають,
Тут гарт отримують і душі, і серця.
Своїм крилом таїним огортає
Закоханих вся атмосфера ця.
То ж не секрет, що ти їх поєднала,
У школі рідній стрінувшись колись,
Любов свою отут вони пізнали,
У вірному коханні поклялись.
Так пошануймо рідну „Альма матер”,
Примножимо їй славу і успіх,
Тож залишайся, школо, молодою
У щасті, у добрі на много літ!
Народжена в рік Змії під сузір`ям Діви наша школа мудра, наполеглива, чарівна, трудолюбива. Дуже хочеться, щоб вона завжди лишалася Храмом, щоб велич і могутність освіти, знань стирала грані між бідними і багатими.
Відповіді з творів учнів 5-Г класу до 25-річчя школи:Цесля А.: „...лише на 25-річний ювілей я замислилася, в якій школі я навчаюся. Вона гарна та цікава, найкраща школа у всьому світі, і класний керівник найкращий, і директор найкращий. А ще – я клумбу нашу люблю...”Степанова Ю.: „...тут гарно навчають, ми відвідуємо музей народознавства.”Резе Е.: „...мені подобається наш музей, театр „Сорванцы”. А не подобається те, що учителів більше 100, а кабінетів усього – 55.”
Вітер М.: „...раніше я був закоханий у свою першу вчительку Ірину Олександрівну, а тепер учителів так багато, але я їх усіх люблю.”Шевченко В.: „...я у школі багато нового дізналася, наша школа чудова. Прекрасно, що можна в музичних класах навчатися музики.”А ось що говорять 11-класники:Орлова А.: „...наша школа мені подобається строгими вимогами вчителів, а також доброзичливим їх ставленням до нас. Мені подобається її статус – гімназія, а також рівень вивчення англійської мови.”Цибулько Д.: „...у нас на високому рівні вивчення математики. Та й інші вчителі висококваліфіковані.” Терлецький С.: „...раніше я навчався у ліцеї, але він мені дуже не подобався. А ось у 55 школі і колектив учителів кращий, і учні мені більше подобаються.
”Русова А.:
Рідна моя школа ,
Ти в моє серце пробралась тихенько
Раз і назавжди.
Хай у веснянім цвіті
Та в серцях маленьких
Проминуть щасливо
Роки золоті.
Чікішев Є.:
Моя ти школо, рідна alma mater!
До тебе лину я вже десять довгих літ.
Мине ще кілька місяців – і скоро
Назавжди полечу в життєвий свій політ.
Дзвенить дзвоник – він кличе нас до класу,
Ми поспішаємо на твій веселий дзвін.
Знання, що ти дала нам, так багато будуть важити в нашім житті!
Минуть роки, десятки років,
Але тебе забуть не зможу я.
Адже це ти, моя ти друга мамо,
Дала мені путівку у життя.
Тарасенко В.: „..стою на пероні вокзалу шкільних років, чекаючи потяг життя, суворий і жорстокий. Школо моя, ненько моя! Ти навчила мене таким важливим речам! Ти запалила в руці моїй яскравий вогник, що веде мене крізь темряву життєвих негараздів...Школа дарує нам найцінніший діамант – життєвий досвід. Згадка про шкільні роки завжди житиме в моєму серці, адже школа стала невід’ємною частиною моєї душі, мого життя, того великого і недосяжно-безмежного, що зветься внутрішнім світом. Цей твір – один з останніх моїх шкільних творів. А попереду – найважливіший твір мого життя, помилки в якому підкреслити можна, але виправити – ні. І я сподіваюся написати головний твір, твір мого життя, грамотно. І допоможе мені це зробити моя рідна школа!”
Нещодавно школа святкувала 25-річний ювілей. Це було грандіозне свято! Стільки гостей, подарунків, сюрпризів, теплих слів! Учитель української мови Пашкова Т.З. подарувала такі рядки:
Осіннє золото спадає тихо,
В шкільному вальсі вже кружляє лист,
В таку чудову цю осінню пору
Відкрила двері ти свої колись.
Тобі – лиш 25,
Літ ще так небагато,
Ти сповнена і сили, і снаги!
Скільком випускникам своїм дала ти
Можливість злетів, устремлінь увись!
В твоїх затишних тихих кабінетах
Майбутні генії отримують знання,
Є серед них учені і поети,
Є й ті, що „міс – Європа” їм ім’я.
Тут не лише науки осягають,
Тут гарт отримують і душі, і серця.
Своїм крилом таїним огортає
Закоханих вся атмосфера ця.
То ж не секрет, що ти їх поєднала,
У школі рідній стрінувшись колись,
Любов свою отут вони пізнали,
У вірному коханні поклялись.
Так пошануймо рідну „Альма матер”,
Примножимо їй славу і успіх,
Тож залишайся, школо, молодою
У щасті, у добрі на много літ!
Народжена в рік Змії під сузір`ям Діви наша школа мудра, наполеглива, чарівна, трудолюбива. Дуже хочеться, щоб вона завжди лишалася Храмом, щоб велич і могутність освіти, знань стирала грані між бідними і багатими.
Хай щастить тобі, рідна школо!
2003 рік Мірошник С.Я., учитель української мови та літератури
